13 червня 2021

Тези доповіді на Міжнародну науково-практичну конференцію «Біобезпека, захист та благополуччя тварин»

 

УДК 619:611

Рапа Леся, викладач

Золочівський фаховий коледж Львівського НАУ

lesiarapa@gmail.com

 

БІОБЕЗПЕКА В ТВАРИННИЦВІ

На сьогоднішній день питання біобезпеки в тваринництві досить актуальне, зважаючи на стрімке поширення інфекційних захворювань. Тому велике значення мають превентивні методи, які дозволяють попередити появу можливих збудників захворювань в межах господарства та мінімізувати можливі втрати від таких збудників. Слід зазначити, що забезпечення біобезпеки можливе за наявності належно запровадженого комплексу заходів, або так званої «програми біобезпеки».

Ключове значення в програмі біобезпеки має дезінфекція, адже досить часто на практиці вона є визначальним фактором, який дає можливість зазнати господарству якомога менше втрат. Значимість дезінфекції пов’язана з тим, що, як правило,  більшість захворювань тварин  виникають через неналежне здійснення дезінфекції на господарстві. Сам по собі спалах того чи іншого захворювання може виникнути як у зв’язку з потраплянням збудника в воду чи корм тварин, або в приміщення, де вони перебувають, так і у зв’язку з потраплянням збудника з зовнішніх джерел – одяг чи взуття працівників господарства, їх їжа тощо. Перш за все, дезінфекційні заходи повинні розпочинатися з входу на територію господарства, де доцільно встановлювати санпропусник для персоналу.

Прикладом з організації санпропусника може слугувати практика діяльності агрокомпанії «Гудвеллі Україна», де студенти Золочівського фахового коледжу Львівського НАУ мали змогу проходити практику. При вході на ферму кожна особа повинна передусім прийняти душ та одягнути спецодяг (в тому числі взуття), який щоденно видається працівникам при прибутті на територію ферми та після завершення робочого дня переться та дезинфікується. Окрім цього, кожен може на території ферми мати з особистих речей лише окуляри. З прикрас дозволяється обручка та маленькі сережки. Інші особисті речі повинні бути залишені в спеціально відведеному місці. Якщо працівник палить, то на територію ферми дозволяється приносити тільки запаковані(нерозкриті) пачки цигарок, які в спеціальному приміщенні дезинфікуються, та видаються працівнику назад разом із запальничками(які видаються на фермі працівникам). Їжа працівникам постачається централізовано завдяки наявності власної кухні (без використання свинини), що дає можливість уникнути перенесення збудників захворювань через їжу, яку працівники могли б приносити з собою за відсутності централізованого постачання харчування. Також важливе значення має і інфраструктура для забезпечення діяльності санпропусника - огорожа, рампи, кімнати для дезінфекції, що унеможливлює потрапляння на територію ферми сторонніх осіб та транспортних засобів.  Безпосередньо перед виходом на територію стайні кожен повинен помити ретельно руки з милом та продезинфікувати їх.

Превентивний характер має також обов’язок працівників щодо нездійснення утримання в домашніх умовах свиней та відвідування інших ферм, де утримують свиней, адже це також дає можливість ліквідувати механізм перенесення інфекційних захворювань через людей (зокрема, через їхній одяг, взуття). В свою чергу, задля мотивації, працівники отримують м’ясо з місця роботи. Варто додати, що важливим з теоретико-прикладної точки зору є зонування приміщень, що дає змогу чітко розмежувати їх використання та зменшити ризики зараження тварин інфекційними хворобами. Зонування вимагає, в свою чергу, забезпечення належного контролю за персоналом в контексті дотримання правил перебування та перетину тих чи інших зон господарства.

Слід зазначити, що також важливу роль відіграє належне здійснення дезінфекції усіх приміщень господарства, зокрема, приміщень, де перебувають тварини, техніка та транспортні засоби, підсобні приміщення тощо. Зокрема, на базі агрокомпанії «Гудвеллі Україна» ефективно проявила себе система заходів щодо дезінфекції приміщень та транспорту: дезінфекція приміщення охоплює собою тимчасове переміщення на 48 годин свиней в інше підготовлене приміщення, ретельне миття холодною водою під високим тиском, обробку 1-2% розчином лужного мила, дезінфекцію 0,5 розчином Віркону С та подальше висушування до температури 18-20 С. Щодо транспорту, то здійснюється обробка не лише внутрішнього транспорту, а й зовнішнього транспорту. Зокрема, миття холодною водою під високим тиском та дезінфекція 0,5 % розчином Віркону С. Додатково, здійснюється термообробка внутрішньої поверхні зовнішнього транспорту (свиновоза) при 60 С протягом 30 хв. Недопустимим є потрапляння на територію ферми сторонніх транспорнтих засобів.

Велике значення має зазвичай також і дезінфекція оборотної тари, наприклад контейнерів, ящиків тощо. Це також досить ефективний захід на практиці, адже така тара також є потенційним джерелом зараження тварин небезпечними інфекційними хворобами. Варто звернути також і велику увагу і на карантинні заходи при введенні нових тварин в загальне стадо, адже  в Україні значною мірою ризик поширення інфекційних захворювань посилюється саме під час поповнення поголів’я тварин на різних фермерських господарствах.

 Перш за все, ефективно проявляє себе на практиці перебування тварин на карантині ще на фермі-постачальнику та проведення досліджень на КЧС, ТГС, Бруцельоз, Лептоспіроз тощо.  З досвіду роботи агрокомпанії «Гудвеллі Україна» це дає змогу ще до потрапляння тварин (зокрема, свиней) на територію власних ферм пересвідчитися в тому, що тварини не є носіями вказаних захворювань. Саме транспортування здійснюється лише свиновозами з фільтрацією повітря, що унеможливлює зараження свиней інфекційними захворюваннями в процесі транспортування. Після самого транспортування  продовжуються карантинні заходи, зокрема прийнято вивантажувати тварин в спеціальне карантинне приміщення та відбирання проби крові від 10% свиней в лабораторію для дослідження на РРСС, АПП, Мікоплазмоз. Важливими також є обмежувальні заходи щодо персоналу, зокрема, доцільно виділяти окремий персонал для догляду за свиньми,які перебувають на карантині та дотримання перерви тривалістю 48 годин між відвідуванням інших ферм та приміщенням, де утримуються свині на карантині.

В агрокомпанії «Гудвеллі Україна» через 3 тижні після постановки свиней на карантин від 100 % свиней відбирають кров для лабораторного дослідження і на вимогу Державної Ветеринарної Служби всіх свиней досліджують на: КЧС ( класичну чуму свиней), ТГС ( трансмісивний гастроентерит свиней), Бруцельоз, Лептоспіроз, Туберкульоз. У разі позитивного результату дослідження на Лептоспіроз карантин продовжується. Всіх свиней проліковують антибіотиком. У разі позитивного результату на КЧС, ТГС, Бруцельоз або Туберкульоз наступні дії проводяться у відповідності до інструкцій боротьби з вищевказаними хворобами під контролем Державної Ветеринарної Служби. Кров від пролікованих антибіотиком свиней повторно направляють на лабораторне дослідження і тільки у разі негативних результатів закривають карантин.Крім цього проби крові від  10% свиней надсилають на дослідження на РРСС ( респіраторно-репродуктивний синдром свиней), АПП ( актинобацилярна пневмонія) серотип 4,6,12, Мікоплазмоз, Лептоспіроз ( Leptospira Pomona), Сальмонельоз

У разі позитивного результату дослідження на РРСС, АПП, Мікоплазмоз, Сальмонельоз свиней досліджують повторно. Якщо у разі повторного дослідження знову отримують позитивний результат на РРСС,АПП або Мікоплазмоз збороняється введення свиней цієї групи  в стадо на ферми ТЗОВ Ґудвеллі Україна. При виявленні клінічно хворих на Лептоспіроз і Сальмонеліоз свиней, всіх свиней лікують. І лише після цього переводять на ферми. Доцільно звернути увагу також на ще один захід - вакцинацію тварин, що також є визначальним превентивним заходом, що зменшує ризик інфекційних захворювань. На прикладі агрокомпанії «Гудвеллі Україна», в контексті вакцинації свиней, доцільною є як вакцинація свиноматки ( колібактеріоз, клостридіоз,  лептоспіроз, парвовірусна інфекція, цирковірусна інфекція, грип), так і вакцинація дорощування ( цирковірусна інфекція, частково лавсоніоз ( ілеїт).

  Підсумовуючи, можна сказати, шо дослідження і розробка якісної та ефективної програми біобезпеки можливе лише з застосуванням індивідуалізованого підходу, адже заходи щодо біобезпеки доцільно формувати в контексті окремо взятого фермерського господарства, адже специфіка роду діяльності кожного господарства певною мірою відрізняється, а тому необхідною є розробка таких заходів, які будуть максимально ефективними в тій чи іншій ситуації.

Немає коментарів:

Дописати коментар